(Рубрика «Точка зору»)
Під час свого офіційного візиту до Києва президент Швейцарії Симонетта Соммаруга наголосила, що її країна не визнає анексію Криму і вважає за необхідне надіслати на півострів представників ОБСЄ і ООН із прав людини.
Коли президент Швейцарської Конфедерації говорить про невизнання анексії Криму, це, думаю, дорівнює констатації факту того, що вдень світло, а вночі темно
Це, впевнений, не просто ритуальна заява, яку можна просто вважати даниною протоколу і повагою до сторони, яка приймає. Швейцарська зовнішня політика базується на нейтралітеті, тобто на прагненні дотримуватися дистанції в будь-яких конфліктах на міжнародній арені. Керівники цієї країни висловлюються однозначно тільки тоді, коли йдеться про безумовні постулати міжнародного права, про ті прописні істини, які поділяються світовим товариством. І коли президент Швейцарської Конфедерації говорить про невизнання анексії Криму, це, думаю, дорівнює констатації факту того, що вдень світло, а вночі темно, Земля обертається навколо Сонця або «Волга впадає в Каспійське море». Хоча зрозуміло, що в Конституції Російської Федерації можна написати цілком навпаки і навіть схвалити на референдумі. Але час на швейцарському годиннику все одно буде точним, і вдень нічний час він не покаже.
Але найголовніше ‒ це вимога президента Швейцарії щодо необхідності повернути в Крим представників міжнародних організацій із прав людини. У цьому випадку ми маємо справу з однозначною характеристикою Криму як анексованої території, на якій систематично порушуються права людей, які живуть там. І для контролю за дотриманням прав людини необхідний постійний міжнародний моніторинг.
Зрозуміло, що в Росії до таких заяв поставляться скептично. Але це на перший погляд. Хіба ми можемо говорити, що за шість років, які минули після окупації, Крим повністю «вписався» у правовий простір Росії? Ні, не можемо. У Криму немає «Російської залізниці», немає російської банківської системи, немає російського мобільного зв’язку, немає міжнародного транспортного сполучення ‒ словом, немає нічого, що хоч якось пов’язане зі світовою економікою. Чому тоді потрібно стверджувати, що Кремль взагалі не цікавлять наслідки окупації? Ні, впевнений: цікавлять. Інакше він вимагав би і від державних, і від приватних компаній присутності у Криму.
Світ не збирається вмикати зелене світло для проїзду російського танка, який захопив Крим
Тому пропозиція президента Швейцарії про відрядження на півострів представників міжнародних організацій ‒ це те, думаю, з чим має виступати українська дипломатія. Як бачимо, тут в України є не просто авторитетні союзники. Коли в Берні виступають із такими пропозиціями, то розуміють, що вони зможуть знайти порозуміння в інших країн, і в самому ОБСЄ, і в ООН. Нехай навіть спочатку це будуть не дії, а декларації ‒ зате коли Росії необхідно буде заручитися підтримкою світової спільноти, міжнародний моніторинг у Криму може стати важливою умовою такої підтримки.
Тому слова Симонетти Соммаруги ‒ це певним чином індикатор. Індикатор того, що світ не збирається вмикати зелене світло для проїзду російського танка, який захопив Крим. І що окупація Криму і Донбасу ‒ саме так, обох цих територій ‒ залишається важливим пунктом міжнародного порядку денного.
Віталій Портников ‒ журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації ‒ на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
