«Сокиряны – это наше все» вполне может стать лозунгом нынешних сотрудников СБУ. И не потому, что там находится печально известная исправительная колония № 67. И даже не потому, что «Сокиряны» – это один из самых коррумпированных таможенных постов в Украине. Хотя, это уже ближе. Основная причина в том, что в СБУ сейчас активно «рулит» неприметный адвокат из Сокирян, а на деле полномочный представитель «буковинского» коррупционного клана – Николай Банчук.
Вообще, «буковинский клан» по своему уникален. Несмотря на карликовые размеры и наименьшее число жителей по сравнению с другими регионами страны, Черновицкая область дала Украине огромное количество чрезвычайно богатых и как правило весьма мутных персонажей. Дмитрий Фирташ, И.Плужников, А.Зинченко, М.Папиев, А.Яценюк, И.Попеску, Г.Филипчук, Г.Манчуленко, Ю.Буздуган, В.Онопенко, Г. Москаль, В. Король, два Матиоса, Анатолий и Иван, М. Бурбак, В. Каськив, С. Рудык и еще ряд фигурантов калибром поменьше. По сути, «буковинские» выступили круче чем «донецкие», если учитывать размеры и население областей. И тому есть ряд объективных причин. Первая – граница. Черновицкие таможенные переходы – одни из главных украинских ворот контрабанды сигарет в ЕС. А обратно – «евроблях» и тому подобного. Калиновский рынок – один из крупнейших в Украине рынков контрабандных товаров.
Вторая причина успеха «буковинского клана» – менталитет. Буковинцы мафиозны по своей сути, как сицилийцы в Италии. Они всегда держатся вместе, вокруг общих серьезных «тем». И активно тянут друг друга по ступеням власти. Чем то похожи на хасидов в Израиле. Израильтяне говорят, что если в доме завелся хотя бы один хасид – нужно уезжать. Потому что в ближайшее время весь дом будет заселен ими. Одна беда у «буковинских» – несмотря на то, что клан очень богат, для своей области он нiц не сделал. Область депрессивная, с постоянно сокращающимся населением. Таковы же и последствия для всей Украины, когда «черновицкие» находятся на высоких должностях. Стремительное личное обогащение – и ноль, а то и вред для страны.
Так что, учитывая то, что Николай Банчук занял сейчас в СБУ место «серого кардинала», можно спрогнозировать, что вскоре все здание на Владимирской, 33 будет «алярмово» занято «румынами» и «гуцулами».
Кстати, нынешнее высокое положение Банчука говорит о том, что «буковинский» контрабандный клан несколько потеснил традиционно мощный львовский контрабандный клан в лице Василия Писного и его ОПГ в ГУ «К». И, по ряду причин, именно через черновицкий контрабандный «хаб» сейчас идет один из самых мощных мутных финансовых потоков.
Немного конкретики. Если заглянуть в телефон Банчука, то можно увидеть, что наиболее плотно он общается с абонентом с номером +380673723303. Это номер одного из лидеров буковинской контрабанды, некоего Юрия Радуловича Кушнира . Фигура эта известна в контрабандных кругах СБУ еще с 90-х годов прошлого века. Кушнир «кормил» многих генералов СБУ, начиная со Скулыша и Глуговского, и заканчивая Гавришем, Кицулом, Вакарюком и Артюховым. Сейчас Кушнир содержит нашего героя Николая Банчука и руководителя Управления КЗЭ УСБУ в Черновицкой области Ивана Георгиевича Тычину. Должность эту он занимает с 2016 года и «имеет» со всех контрабандных тем в Черновицкой области. По «сигаретной теме» в подчинении Тычины трудятся приближенные экс-нардепа Бурбака – известные в уголовном мире граждане Шуваев А.Ю. по прозвищу «Бабуля», Загурский В.А. и другие криминальные граждане. С каждого ящика контрабандных сигарет Тычина получает 10 долларов. Мелочь вроде, но если учесть объемы контрабанды, идущей через Черновицкую область – то глаза открываются. А ведь есть еще орехи, «евробляхи», спирт, всевозможный ширпотреб и электроника, идущая в Украину под видом «домашних тапочек». И ведь весь этот «контрабандный хаб» сейчас работает на Банчука, с тем, чтобы он полностью взял под свой контроль «оперативное сопровождение» контрабанды от СБУ. Вряд ли это можно считать цивилизованной реформой СБУ. Со стороны же ДФС в Черновицкой области Банчука “страхует” однофамилец, или родственник Анатолия Матиоса — Иван Матиос, заместитель начальника ГУ ДФС в Черновицкой области.
Новая власть в ближайшее время столкнется с проблемами, связанными с оголтелой контрабандой. Пока странный человек по фамилии Нефьодов занимается своей бородой и непонятной маниловщиной, в бюджете Украины уже образовалась дырка из-за непоступления таможенных платежей. Говорят об уменьшении поступлений в размере 21 процента за 2 летних месяца. Что уже круче форсмажора и грозит задержкой зарплат, пенсий, а в перспективе – народным бунтом.
Кстати, прокуратура и ДФС обеспокоились масштабами контрабанды в Черновицкой области еще этим летом. Приводим документы.
Так, как видим, «реформа» СБУ в исполнении «серого кардинала» Николая Банчука может привести только к усилению масштабной контрабанды и заполнению руководящего состава СБУ представителями «теневой власти», в том числе и «буковинского клана». А клан этот весьма обширен и пронизывает многие ветви власти. Это хорошо видно не только на примере Ивана Тычины из СБУ, но и других руководящих граждан. Бывших и нынешних.
Мы предполагаем, что Баканова с Банчуком познакомил Анатолий Матиос после памятного «чаепития в Мытищах», то бишь обсуждения румынской «экспансии» в стенах военной прокуратуры. Банчук, по нашей информации патронировал служебную карьеру молодого прокурорского следователя Матиоса. Как в Черновцах, так и в Херсоне, где они оба одновременно служили в органах прокуратуры. Они шли по жизни вместе до 2005 года, когда Банчук был уволен из органов прокуратуры и неожиданно стал директором «Департаменту кадрової політики, освіти і науки Міністерства охорони здоров’я України.» Несколько неожиданно, неправда ли? Если не вспомнить забавный рапорт Банчука тогдашнему президенту Леониду Кучме, в котором он самозабвенно стучал на тогдашнего генпрокурора Пискуна.
«Из рапорта прокурора Херсонской области М. В. Банчука президенту Леониду Кучме: «Продолжая рассказ о себе и С. Пискуне, Ю. Г. Трындюк (Юрий Трындюк — бизнесмен, мультимиллионер, дважды депутат ВР — выборы в 2006 и 2007 гг., женат на сестре жены С. Пискуна — „А“) сообщил, что они имеют серьезную поддержку со стороны народных депутатов Украины разных фракций, мощное финансовое основание, дающее им возможность принять активное участие в выборах президента Украины. После этих слов, которым тогда не придал особого значения, я спросил у Ю. Г. Трындюка, каким образом они намерены сделать политический имидж С. Пискуну. На этот вопрос он ответил, что у них в запасе есть серьезный козырь — уголовное дело по убийству журналиста Г. Гонгадзе. Я поинтересовался, что он имеет в виду. Трындюк пояснил, что в нужный момент будут названы исполнители, и, по их мнению, заказчики убийства — фамилии сотрудников милиции во главе с Ю. Ф. Кравченко (бывшим министром ВС Украины) и фамилия президента Украины, то есть Вас. 28 октября 2003 года». Пискуна после этого письма тут же сняли. А после оранжевой революции тут же сняли и Банчука. Ну, бывает. Не тому стучал, не сориентировался.
Кстати, биография Банчука имеет некоторые признаки очень близкого сотрудничества с КГБ еще с самого начала карьеры в прокуратуре. Или еще со службы в армии. Если Банчук действительно входил в агентурный аппарат КГБ, а затем СБУ, это еще причина, по которой к кадровым вопросам в СБУ его стоило бы не допускать. Кстати, в интернете есть интересная автобиография Банчука, весьма смешная, в которой это сотрудничество подтверждается.
Біографія
Народився 22 вересня 1959 року.
Знак зодіаку Діва. За східним гороскопом: рік Земляного Кабана.
Національність: українець.
Віросповідання: православний.
Вік: 59 років.
Сьогодні Микола Васильович Банчук має цілий ряд нагород та почесних звань. Але не станемо їх усі тут перераховувати — подробиці читайте у інших відкритих джерелах.
Крісло прокурора міста Чернівці займав протягом 2-х років. Продуктивно працював на цій посаді, починаючи із 1999-го року. Співпрацював із органами внутрішніх справ та Службою безпеки України.
У даний час займається адвокатською діяльністю у юридичній фірмі «М. Банчук ». Завдяки наявному досвіду роботи у слідчих органах, здійснює ефективний захист інтересів громадян у різних напрямках. Грамотно вирішує судові спори у господарському, кримінальному та цивільному адмінсудочинства.
Интересно, когда с «органами» сотрудничал, ему не присваивали оперативный псевдоним «Земляной Кабан»? Похож, кстати.
В 2010 году о Банчуке кто-то (подозреваем, что Матиос) замолвил слово власти Януковича и он был назначен «заступником начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України.» По идее, через него шли все политические дела,в том числе и дело Юлии Тимошенко. Тем не менее,в 2014 году уже новая власть по непонятным причинам назначает его заместителем генерального прокурора. То ли черновицкое землячество постаралось, то ли просто неразбериха. С этого поста его погнали после того, как в мае 2014 года он освободил из-под стражи пророссийских активистов в Одессе. Планировалось даже уголовное дело против Банчука, но, видимо, важные люди за него заступились.
С тех пор Банчук занимался адвокатской практикой и весьма успешно. В частности, развалил дело против президента Академии медицинских наук Украины академика Андрея Сердюка. Последнего подозревали в злоупотреблении служебным положением и хищении госсредств в особо крупных размерах, в частности, при закупке медицинской техники в институтах АМНУ. По предварительной оценке следствия, речь могла идти о махинациях на 5 миллиардов гривень. Понятно, что адвокаты защищают всех. Но, похоже, что Банчук это такой типичный адвокат из бывших прокурорских, который «решает все вопросы».
Но вот только национальная безопасность – это не коммерческий, не контрабандный и не шкурный вопрос. И вряд ли представители контрабандного «буковинского клана» могут в этой сфере что-то полезное посоветовать. Скорее могут утопить. Потому как Украина – страна, где все всех знают. И соседство с людьми, подобными Банчуку может только дискредитировать новую власть.
Игорь Смирнов, для «ОРД»
В тему:
Контрабанда на Буковині
Контрабанда на Буковині — явище не нове! Вона була, процвітає і, вірогідно, ще довго буде існувати. Але всьому є межа, тим більше, якщо її організаторами, керівниками та натхненниками є співробітники органів Служби безпеки України працівники знаменитих спецпідрозділів «К».
Але почнемо все по порядку. Проводжаючи у 1997 році на підвищення в м.Київ свого шефа Є.Скулиша (ставленика і любимця першого українського генерала Буковини Миколи Кушніра, якому постійно передавав контрабандні гроші, та нелюбимця новопризначеного в 1995 році на цю посаду Василя Вакарюка, що на декілька порядків жив бідніше за керівника «К» і справедливо бачив, що Є.Скулиш нагло присвоює більшу частину брудних грошей, на котрі за посадою має право він), в той час начальника відділу «К» Управління СБ України в Чернівецькій області, який вже добре знав толк в контрабанді, зокрема, за контрабандні гроші не лише придбав шестикімнатну квартиру на центральній площі Чернівців, престижну на той час іномарку, але й зумів купити підвищення , яке давало прямий вихід на генеральську посаду, його тоді молодий заступник Михайло Глуговський, з теперішній заматерілий начальник 2 управління Головного управління «К» Служби безпеки України, котрий часто мелькає на екранах телевізорів як основний борець з контрабандою наркотиків в Україні, ще не знав яке щастя звалилося на нього Отримавши на зв’язок контрабандиста № 1 області Юрія Радуловича Кушніра, крім оперативних, Михайло Васильович Глуговський швидко зумів налагодити з ним «ділові» стосунки. Грошей від контрабанди вистарчало щоб «чесно» розділити в ОДА, прокуратуру, СБУ, міліцію, податкову,митникам, але й левова частина залишалася собі.
Прибуток 50% на 50%, була угода з «кадебістом», як розповідає, коли напивається, Юрій Кушнір. За свої послуги, бо став передавати більше контрабандних грошей, від начальника Управління СБУ В.Вакарюка , начебто як багатодітний батько (троє дівчат), М.Глуговський отримав в один день дві трьохкімнатні квартири, які сьогодні оцінюються по 120 тисяч доларів США кожна.
Відбирати інформацію на Ю.Кушніра з цього часу в УСБУ в Чернівецькій області стало « правилом поганого тону». Оперу, який її отримував, рекомендувалося не оформляти матеріали документально. Навіть написаною і офіційно зареєстрованою письмово, вона не бралася на облік, а недоумкуватих чи непокірних швидко «ставили на місце» , знімаючи премію або переводячи на ділянки, не пов’язані з боротьбою з контрабандою.
Але, поступово, влаштовувати зовні тихого, спокійного, улесливого амбітного молодого влаштовувала і посада, тому в слід за «шефом» за контрабандні гроші, він подався на підвищеня в Київ. Поталанило й тут. Очоливши центральний підрозділ по 6оротьбі з контрабандою наркотиків, який до цього вважався неприбутковим, та розібравшись що до чого, М.Глуговський розпочав з Ю.Кушніром новий бізнес — контрабанду «важких» наркотиків через Буковину, де ними все «схоплено».
Але сталася невдача, яка на довгий час відбила у неоукрнаркобаронів охоту до цієї справи. В кінці 1999 року вантажний автомобіль, що належав Кушніру, який перевозив 40 кг героїну, затримали румунські правоохоронці. Суд тривав майже три роки. Врешті Кушніру за хабарі з «общака» вдалося відкупитися. Суд визнав, що водії неначе не знали, яке зілля було завантажене в їхній автомобіль.
Далі сталося ще гірше: пійманого з контрабандою в особливо великих розмірах Ю.Кушніра заарештував порядна та чесна людина (яких, до речі, більшість в органах СБ України, це виродки глуговські є виключенням) начальник напрямку по боротьбі з контрабандою відділу «К» УСБУ в Чернівецькій області підполковник Копєйкін. В цій ситуації вийти «сухим з води» Кушніру, на прохання Глуговського, допоміг тодішній начальник відділу «К»>, а теперішній заступник начальника УСБУ в Чернівецькій області, Ярослав Гавриш.
Копєйкіна було визнано «придурком» , «алкоголіком» та невдовзі звільнено, і це ще раз послужило уроком для тих, хто смів зачепити Ю.Кушніра. Його контрабандна діяльність, до кришування якої і розподілу грошей долучився Гавриш, стала зростати у геометричній прогресії, а статки Гавриша, який сьогодні вже декількаразовий доларовий мільйонер, — у арифметичній, тим більше, що ніхто не заважав: Вакарюка перевели в Київ, а нового начальника управління у курс контрабандних справ не ввели.
Все йшло добре доки в область у 2003 році не було призначено начальником УСБУ вірного сина СДПУ(о) Юрія Кіцула. Вихідець з напівжидівської сім’ї з м.Снятина, що на Івано-Франківщині, ще у перші роки української влади зарекомендував себе з позитивного боку. Виїхавши у Німеччину під установочними даними вбитого кримінального авторитета, він повернув в Україну 4 млн доларів США, які той тримав в іноземному банку. Гроші поділили чесно: 2 млн дружині покійного, що погодилась на оборудку, та по «штуці» Кіцулу і Вакарюку. Перебравшись за хабарі на кримінальні гроші в Київ у Департамент контрозвідувального захисту економіки, Ю.КІцул знову розпочав бурхливу діяльність по поверненню в Україну коштів, які незаконно знаходяться за її межами. Але, при цьому, через підлеглих перевів 2 млн грн не на рахунки держави, а на спец рахунки, спеціальновідкриті для крадіжки. Не повезло! Спіймали за руку. Від арешту спасли однопартійці, а згодом банкір СДПУ(о) Плужніков , собутильник та одногрупник героя, через Медведчука домігся щоб злодюжку призначили начальником Чернівецького УСБУ.
Зголоднілий за «зеленими», які виклав за посаду однопартійцям, Ю.Кіцул, який, правду сказати, добре володів оперативною обстановкою в області, знав що таке контрабанда і завжди люто заздрив Скулишу, котрий користав з неї, увірвавшись на Буковину та став засосувати гроші як торнадо. Негайно відсторонив від кураторства відділом «К» ожирілого від американських доларів Гавриша та зняв з посади начальника напрямку по боротьбі з контрабандою Баранецького, племінника Є.Скулиша. Призначив новим своїм заступником і куратором лінії «К» колишнього відданого підлеглого Андрія Тарновецького, якого його великий друг і колега, керівник обласного осередку СДПУ(о) Михайло Папієв прийняв у керівну та направляючу партію краю, видавши при цьому партійний квиток за № 3, чим не міг нахизуватись недолугий Андрій Володимирович, котрий вважав, що есдеки взяли владу в області і державі навічно.
За лічені місяці Ю.Кіцул поставив «на коліна» всіх, без вийнятку, контрабандистів області. Кожного заставив заплатити «за знайомство» та встановив важку непомірну помісячну ренту, через це багато хто з них навіть був змушений змінити бізнес. Такого гніту Буковина не пам’ятала з часів хана Батия. Присвоїв конфіскований «Мерседес-600», внаслідок шахер-махерів з бюджетними грошима у власності Кіцула появилася величезна квартира вартістю 450 тис доларів біля самого Чернівецькоо університету. Квартиру, знову ж таки, відремонтували за рахунок коштів, списаних на ремонт Управління. Особливо старався начфін Куценко. Крадіжки державних коштів та побори з підприємців були настільки масштабними, що лише на крихти від них Куценко, до рук якого всі предмети , особливо гроші, що не так лежать, мають властивість прилипати, теж купив собі «Мерседеса», а синові — студенту «Фольксваген». За великі заслуги на ниві здобування коштів для Кіцула Куценко був призначений начальником господарського відділу, достроково отримав звання полковник,(доньці — прапорщику терміново введено офіцерську посаду та присвоїне офіцерське звання ), навіть послали подання на заступника начальника УСБУ, чим добре насмішили не лише курей, а й столичних кадровиків.
Не губив часу й Тарновецький. «Я син генерала і теж маю бути генералом», часто любить повторювати він. Андрій Тарновецький, як і його брат — колишній співробітник УСБУ у Львівській області, який приймав участь у змові по підготовці теракту проти заступника голови СБУ Василя Горбатюка, став достойним сином свого батька — генерала, що в радянські часи непогано «піднявся», отримавши генеральські квартири в Чернівцях, Сімферополі, Ялті, Ужгороді, Львові, паралельно побудувавши за чужий рахунок генеральські хатинки в цих містах. На грошенята від їх продажі невдаха — терорист організував непоганий бізнес у Львові, дивіденди від якого одержує і молодший брат. Дійсно А.Тарновецький став якщо не генералом, то справжнім полковником від злодійства. Зокрема, перебуваючи на посаді начальника відділу захисту економіки держави, він сприяв голові правління Сідляру в незаконній приватизації Чернівецького машинобудівного заводу і створенні ТОВ «Машзавод», яке заволоділо багатомільйонним державним майном заводу. Доля А.Тарновецького склала аж 15%, замість традиційних для «відкату» 10%. На початку кожного місяця в кабінеті Сідляра А.Тарновецький отримує 10 тисяч доларів — свою долю від дивідендів. Далі їде в банк, кожен раз в інший. Обережний! У взаємодії з начальником обласної податкової міліції Боднарем Тарновецький кришує все незаконне виробництво і збут в області фальсифікованих лікеро — горілчаних напоїв на спиртах Карапчівського, Лужанського та Вашківецького спиртзаводів. Шантажуючи за численні зловживання і системне розкрадання бюджетних коштів керівництво ВАТ «Дністрогідроенерго», про які йому стало відомо від заступника начальника відділу «К» УСБУ Рєзанова, Тарновецький взяв в особисте користування під виглядом оренди за 1 грн в місяць автомобіль «Опель «Омега», налагодив отримання постійної матеріальної допомоги нз свою користь.
З перемогою «помаранчевої» революції Тарновецький заховав партійний квиток № 3 СДПУ(о) та при допомозі татусевих зв’язків, які видавали його новій владі як організатора руху спротиву на Буковині, ринув на співбесіди в Київ. І без диктанту, який А.Тарновецький не здатен написати і на «двійку», досвідчений котррозвідник В. Скибінецький г’обзчк.в, ще перед ним сидить надто дебілкувата, тупа, неотесана,невихована людина, навіть як на генеральського синка. Як осла його перетягували з класу в клас в школі, те саме — в інституті, таке ж — і на оперативній ниві. Це, про себе, відмітив і А.Кожем’якін, хоча знав, що всім своїм успіхам теж завдячує лише генеральському корінню. Здавалося, що плани Тарновецького і Гавриша порушить прихід у 2005 році на посаду начальника Чернівецького УСБУ принципового Степана Качура, що заради результату порушив кримінальну справу на рідного брата, кажуть, що посадив би й маму. Але « талановиті» зами, рівно ж як і злодій у погонах Куценко, швидко помітили слабинку шефа — пляшка Закарпатського коньяку зранку, шоколадка і пляшка у вечорі та принциповості Степана Ілліча як не бувало, роби що хочеш.
Тарновецький і Гавриш розпочали «деребан» 4 гектарів військового містечка, розташованого між вулицями Кутузова, Фрунзе і Червоноармійською. Добра частина землі за безцінь перейшла у власність кума Тарновецького Блащука, власника автосалону «Автоплаза», за що зами отримали від нього новенькі легковики «Субару «Імпреза» та «Субару «Форестер». Кредит оплачує з власної кишені Блащук, а юродиві зами засвідчують такими придбаннями свою бідність. У багатоквартирному будинку, збудованому на цій території, А.Тарновецький отримав квартиру розміром в… цілий під’їзд, замість 10 сімей молодих оперативників, які платять по 100 -150 доларів за проживання в «куті». Синуля в один момент «переплюнув» татуся — генерала, який «щипав» нерухомість від держави все своє свідоме життя. Чадолюбиві Тарновецький, Гавриш і Куценко також вже зробили ремонти за державний кошт і зарезервували квартири для своїх синів, яких почали оформляти в СБУ для продовження злодійських династій.
Не губив даремно часу і відсунутий Кіцулом від контрабандного корита Гавриш. У спілці з Тарновецьким, при допомозі співробітників Шарагова і Рєзанова,за спиною у Степана Ілліча, він взяв під кришу контрабандиста Лучика, відомого всій державі як людина, що контрабандою ввозить найдорожчі автомобілі для найбагатших людей. В якості подарунка Гавриш отримав від більярдні ,бари, будинки розпусти. У зв’язку з входженням України в євроінтеграційні процеси Кушнір та Глуговський викупили декілька гектарів землі в районі КПП «Порубне», де намагаються розпочати будівництво ліцензійних складів та митного терміналу тощо.
Зробити це було неважко, адже голова Глибоцької РДА ,на території району якої знаходиться КПП «Порубне», як і начальник Глибоцького РВ УМВС, є шваграми Кушніра. Всі святкові столи, святкові прийоми теперішнього губернатора Буковини проходять лише в Глибоці і лише в Кушніра. Постійними гостями саун з повіями Кушніра були й начальники УСБУ Кіцул та Качур. Завсігдатаями там також є співробітники підрозділів по боротьбі з контрабандою як Вадул — Сиретської митниці, так і УСБУ в Чернівецькій області.
В кінці лютого поточного року правоохоронні органи Румунії затримали автомобіль з контрабандними цигарками на суму 900 тис доларів США, який прослідував з Чернівецької області в Румунію через КПП «Порубне». По даному факту за інформацією румунської сторони прокуратурою Чернівецької області порушено кримінальну справу за фактом контрабанди та скоєння посадових злочинів . Вказаний канал організував відомий на Буковині контрабандист Герман, роботу якого прикривали співробітники УСБУ Шарагов, Резанов, Гавриш, перший заступник начальника УМВС області Балацький та його друг і одногрупник начальник УМВСУ в Чернівецькій області Васілов, котрого, до речі, його корумповані зв’язки в Києві успішно проштовхують на посаду Першого заступника начальника УСБУ в Чернівецькій області на підмогу Гавришу і Тарновецькому, а також заст. начальника Вадул — Сиретської митниці Добровольський і 1-й зам нач управління податкової міліції, а заодно кум Германа, Паланійчук.
Вказаний канал діє на Буковині 2 роки поспіль. За цей час кордон перетнули понад 100 атомашин Германа, завантажених цигарками. Розмір перевезеного вантажу сягає 90 млн доларів США, заробіток контозбанлистів близько 20 млн доларів. Дану інформацію неодноразово висвітлювали перед керівництвом держави, але на жаль з невідомих причн не бралося до уваги. Чому злодії у погонах досі продовжують бізнесувати в СБУ на кервіних посадах? Кому це вигідно? Ганьба!
З прибуттям генерал-майора Мельниковича В.А. контробандні та корупційні схеми в Чернівецькій області отримали нове життя і перенаправилися в правильне русло, а саме на збагачення нового керівника сбу в Чернівецькій області та двох його замів Гавриша Я.В. та Тарновецького A.B., які давно ними керують та і не дуже це конспірують. Інакше як пояснити багаторічну дружбу Гавриша Я.В. з відомим чернівецьким контробандистом, бувшим співробитником чернівецького СБУ, Крикуном В., який при допомозі покровителя-партнера, протягом останіх десяти років налагодив регулярний міліонний контробандний канал попадання китайського товару та турецьких коврових виробів через украінсько-румунський та украінсько-молдовський кордон в Україну.
З прибуттям в Чернівці Мельниковича значна частина доходів від контробандної діяльності Крикуна почала осідати в його карманах. Для простого знайомства Крикуна з Мельковичем, через Гавриша, на дні народження генерала ним було подаровано новий мерседес та запевнено в вірності та правильності валютних відчислень. Отримавши індульгенцію на контробандну діяльність Крикун зібрав всіх відомих контробандистів області та розповів, що він назначений керувати цим бізнесом в регіоні та з кожним окремо оговорить такси за високе «покровительство» з боку чернівецької єпархії СБУ.
Не з одним Крикуном генерал налагодив співпрацю, ще один відомий чернівецький контробандист та близький друг Гавриша — Герман Коля по прізвиську «Тракторист» протоптав до нього валютну стежку. Герман славився всі часи контробандною переправкою цигарок в Румунію, доходи від якої можна порівняти тільки з наркоторгівлею та проституцією, чим також полюбляє заробляти бізнесмен. Звязавши через Гавриша в єдине ціле Мельниковича, начальника Чернівецького прикордонного загону Мацишина М. та колегу по партіі БЮТ начальника Чернівецької митниці Іванова М. він відновив перекидку цигарок тепер уже в Євросоюз. Щоденні партії приносять баснословні доходи всім компаньонам.
Ще одного товариша-контробандиста Жаровського В. Гавриш підвів в обійми до генерала, він також хоче продовжувати працювати на протореній ниві контробанди турецьких кондитерських та золотих ювелірних виробів. Маючи значні напрацювання у цій сфері та турецьких колег міліонерів, бізнесмен завірив у значних надходженнях в генеральський карман та підкріпив свої слова значним валютним дарунком. Не дрімає та старається доказати свою відданість новому керівникові і другий зам Тарновецький, який давно зрозумів дохідність від дружби з керівником TOB «Машзавод» Сідляром В. Будучи начальником економічного підрозділу він отримав значну долю від прибутків підприємства. Тепер керівник заводу допомагає і Мельниковичу, як і керівництво ВАТ «Дністрогідроенерго», яке дуже полюбляє витрачати бюджетні кошти на власні потреби та потреби Тарновецького.
Не тільки старими схемами задовільняється генерал, для запуску нових він призначив на посаду заступника спецпідрозділу «К» чернівецького управління свого родича з Рівного — Цюцюру, друга чи третя дружина якого володіє сіткою ювелірних магазинів в обласному центрі і під керуванням чоловіка потекла річечка золотих виробів в Украіну, не забуваючи при цьому про патрона. Дружина Цюцюри уже приймає замовлення з усієї України на доставку з Туреччини золотих виробів. Не забарився і з візитом та бізнеспропозиціями на Буковину старий друг Мельниковича по СБУ — Юра Артюхов (Мерседес) і знову запрацював канал доставки контробандних автомобілів, яким так славиться цей професіонал в погонах служби. Правда приходиться ділитися з Володею за кришу, але є з чого, дуже дохідний українсько-румунський кордон, та і машини не з дешевих, про такі в Чернівцях раніше і не чули.
Про моральну сторону «буковинського» генерала також не раз перешіптувалися співробітники, коли замісь дружини на офіційних святах він представляє бізнесменшу, яка вихваляється що це вона проплатила йому посаду началька чернівецького СБУ. А як при цьому він любить говорити про моральність….Завжди треба починати з себе!!!!!!! Як і незабувати про ту кількість квартир, яку прихватизував генерал перебуваючи на посадах в різних регіонах неньки України. Чернівці не виняток Гавриш і Тарновецький організували черговий подарунок начальнику у вигляді престижного житла, яке не світить отримати молодим працівникам, на плечах яких подібні керівники їдуть в рай. Далі буде….
